Тревел

Відпочинок у Чорногорії: вино, озеро та екоферми

Отже, південь Чорногорії, муніципалітет Бар. Саме тут розташоване маленьке містечко Вірпазар, навколо якого чимало ще менших сіл. Вірпазар означає - «вир». Саме це явище іноді можна спостерігати на Скадарському озері, поруч з яким і знаходиться містечко. Скадарське озеро - найбільше на Балканському півострові. На одному березі - Чорногорія, на іншому вже Албанія. Зараз це національний парк, ідеальне місце для зеленого туризму. Навколо жодного шкідливого виробництва. До пляжів Адріатичного моря якихось 20 кілометрів, поруч - гори. Завдяки такому географічному положенню, в долині, біля підніжжя гір, і виник унікальний мікроклімат, що дозволяє вирощувати безліч фруктів і виноград. Що власне і роблять місцеві жителі.

Отже, ми прямуємо до екоферми «Црмніца». Її загальна площа становить понад дві тисячі квадратних метрів. На території ростуть 50 виноградників, 20 дерев абрикос і персиків, 10 дерев вишень, і навіть мандарини.

Нас зустрічає молодий господар - тридцятирічний Неманья Джурішич. Він закінчив університет в столиці Чорногорії - Подгориці. Однак, залишатися у великому місті, на відміну від більшості молодих людей, не став. Неманья повернувся в рідне містечко щоб продовжувати розвивати сімейний бізнес - виробництво вина. Зараз на фермі живе і працює вся його родина: дідусь, бабуся, батько, мати і він сам.

«Мій прадід купив цю землю 120 років тому і посадив першу виноградну лозу», - розповідає Неманья. Зараз старій лозі, яка збереглася - 90 років. Сім'я фермерів жартома називає її - «анаконда», тому що вона така ж довга і товста, як ця змія.

В середньому ця родина виробляє до трьох тисяч літрів вина на рік. Кажуть, це максимально можливий обсяг, якщо контролювати весь процес власними силами, не наймаючи сторонніх людей і не додаючи штучних інгредієнтів під час бродіння вина. «Ми не використовуємо на фермі пестициди, консерванти, а також діоксид сірки, яким грішать більшість виноробів», - запевняє Неманья.

Поруч з виноградниками ростуть дерева персиків, вишень, абрикос. Таке сусідство, каже господар, додає майбутньому вину фруктових ноток, адже бджоли та інші комахи переносять всі ці аромати з рослини на рослину, перемішуючи все в один «фруктовий букет».

«Також є гранатові дерева, з їх плодів ми робимо корисний сік, - продовжує екскурсію Неманья, - а ось з рускусу, а також персиків і винограду сортів Вранац і Кратошія - виготовляємо ракію, національний міцний напій чорногорців».

Основна відмінність ракії від горілки - це витримка продукту дистиляції в дубових бочках. Тому цей чорногорський напій ближче до бренді. У народі ракія вважається гарним діжестівом. При помірному споживанні, кажуть, зміцнює імунітет.

«Подивіться на мого дідуся. Йому, на хвилиночку, 85! А він до цих пір працює по господарству і навіть сам рубає дрова », - з щирим захопленням говорить Неманья.

Марко Джурішич - справжнє «обличчя» екоферми. І хоча зараз він все більше передає управління господарством онукові, Марк все ще залишається главою сім'ї. «Наш грандмайстер» - ласкаво називає його Неманья.

Марко Джурішич 3 роки служив на флоті, за часів Югославії. Потім жив і працював у великих містах, але його завжди тягнуло до рідної домівки. Тому, коли економічна ситуація в країні покращилася, він повернувся і почав займатися домашнім виноробством.

«Мій дід - загартований боєць. Дисципліна у нього на першому місці. Якщо побачить, що ти сидиш у затінку, дасть тобі втричі більше роботи», - з посмішкою розповідає Неманья.

Разом з Марко ми спускаємося у винний льох, де в дубових бочках визріває молоде вино, на полицях в пляшках лежить вже готове, а на стінах, поруч зі столиками для дегустації, численні дипломи та нагороди. «Мій дід, батько і я займалися цією землею і виноградниками. Тепер я передаю свої знання синові і онукові», - розповідає нам Марко Джурішич. «Зберігаємо тут пляшки з ракієй і червоним вином різних сортів. Ніяких добавок або хімії, все натуральне. Найстаріша пляшка вина 1985-го року. Відкриємо її, коли у мого онука з'явиться син, а я стану прадідом», - ділиться планами дідусь.

Крім, статусу екоферми, це господарство називають ще й екокурорт. Сім'я Джурішіч здає кімнати і маленькі будиночки для тих, хто приїжджає відпочити на озері і поїсти екологічно чистих продуктів. Майже всі туристи - з великих міст, і для них перебування тут - це своєрідна антистресова терапія. Багато хто навіть проситься взяти участь у зборі врожаю, щоб відволіктися від офісної суєти і попрацювати на землі. Також практично кожен день з морського узбережжя Чорногорії сюди приїжджають групи у 20-30 туристів заради дегустації вина. Їдуть звідси вже в більш піднесеному настрої і, звичайно, з повними сумками джерела того самого гарного настрою - вина.

Ми також приїхали не з порожніми руками. Неманья з радістю прийняв подарунок від українського фермера. Ми привезли йому в буйволиний сир, хоча спокуса з'їсти його в дорозі була великою. Чорногорський фермер подякував своєму українському колезі і сказав, що обов'язково буде запивати сир власним вином або ракією.

Подивитися нашу подорож до Чорногорії можна тут:

Над матеріалом працювали: Денис Кушнарьов, Олесь Середіцкій,
Роман Орлов, Олександр Олійник.
Report by Denys Kushnarov, Oles Seredystkyi, Roman Orlov, Oleksandr Oliynyk. Lena Basse.

Контакти

daynight.tv

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Підписатися

Hosting Ukraine

 

Поиск