Тревел

Буйволи, страуси, моцарела - це Україна

Коли всі їхали за кордон, він повернувся в рідне село, коли всі закривали місцеві колгоспи, він вирішив відкрити еко-ферму.

Щоб почути історію закарпатського підприємця Василя Шимона, ми вирушаємо в село Горінчово, це - Хустський район. Там наша команда поспілкується з справжнім еко-фермером, який прагне змінити життя села на краще.
Відео-інтерв'ю тут, текст + фото нижче:

Отже, Горінчово. Село на перехресті різних культур, адже звідси вже фактично рукою подати до кордонів з Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Молдовою. Крім того, це, безперечно, місце з історією. Однак, якщо раніше згадки про нього були пов'язані лише з військовими діями минулих епох, то зараз говорять здебільшого про красиву природу, еко-ферму і унікальний мікроклімат, до якого вдало пристосовуються навіть екзотичні види тварин. 

Знайомтеся: еко-ферма «Райський куточок». Засновник - Василь Шимон. Народився тут, після спортивного училища - пішов служити до армії. Там потрапив у спортивну роту. Після успіхів у вивченні бойових мистецтв, вирішив займатися спортом професійно. З 1993 по 1996 рік займав навіть призові місця на чемпіонаті СНД з ММА (змішані бойові мистецтва). Втім, довго скитатися по чужим краям не хотілося, тягнуло додому.

 

Василь Шимон згадує: «Був у нас колгосп «Більшовик», в якому працювало понад 10 000 чоловік, а це все село і ще й сусідні села. І ось в 1996 році колгосп остаточно перестав існувати. Люди залишали будинки і почали виїжджати за кордон, шукати роботу».

Василь же навпаки, після перемог у великому спорті і подорожей великими містами, вирішив повернутися до свого маленького села, щоб створити еко-ферму. Адже будь-яке, нехай навіть невеличке підприємство в селі, змогло б дати робочі місця жителям і консолідувати місцеве суспільство. А ще, як раз в той момент, Василь зустрів свою любов, і для родини та майбутніх дітей він хотів створити будинок в екологічно чистому місці. Починав з малого: завів на фермі качок, кіз та овець.

 

Але згодом головною фішкою його ферми стали - буйволи!

 

Цікаво, що інтерес до цих рідкісних тварин у Василя виник не просто так. До них його буквально привела сімейна проблема.

 

Василь поділився особистим: «Дружина народила мені четвертого сина, і з'ясувалось, що у неї недокрів'я (анемія). Де я тільки не був, і в Ізраїлі лікувалися, але нічого не допомагало. А коли спробували регулярно вживати буйволове молочко, і побачили результат - тоді я зрозумів: ось чим я буду займатися!».

 

І після того, як вся родина Василя, а після і його друзі, родичі та знайомі почали вживати молоко буйволиць і додавати в раціон продукти на його основі, то самопочуття всіх значно покращилося, а дружина змогла вилікуватися від анемії. Тепер Василь знає, що це молоко не тільки дуже смачне, але й дійсно корисне. Воно багате на вітамін А, містить вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, кальцій, фосфор, магній і калій. Такий продукт легко засвоюється організмом. А якщо порівнювати з коров'ячим молоком, то тут міститься і набагато менше холестерину, що важливо для здоров'я, особливо для судин.

Загалом, сюди вже спеціально приїжджає чимало туристів не лише з України, а й із сусідньої Угорщини, Румунії та Молдови, щоб спробувати цей продукт та помилуватися місцевою еко-фермою.

Так що, Василь рекомендує вживати буйволине молоко тим, у кого є проблеми з тиском, захворювання шлунково-кишкового тракту, легенів, а також для підвищення імунітету.

Розповів господар не тільки про корисні якості молока, але й про історію появи буйволів на Закарпатті.

«Їх завозили і в інші регіони України, і намагалися розводити, але вони тільки на Закарпатті та й прижилися. Тому вони отримали прізвисько - Карпатські буйволи."

Карпатський буйвол відноситься до так званого Середземноморського підвиду буйволів. Ще століття тому ці міцні тварини були мало не в кожному третьому господарстві закарпатців. Але потім тих буйволів, що не пристосувалися до роботи під час насильницького створення колгоспів в двадцятих роках, знищували. Механізація і індустріалізація також зменшили роль буйволів в проведенні сільськогосподарських робіт. І взагалі багатьом стало набагато легше утримувати простих корів, адже буйволам потрібен особливий підхід.

І дійсно, буйвол - тварина з характером. Втім, як не дивно, а спокійно підходити, гладити і навіть посидіти верхи - все це вам можуть дозволити буйволи-бики. «Лояльні підкаблучник» - жартують місцеві.

 

Самки ж, навпаки, підозріло ставляться до чужинців, а якщо поруч теля - то краще взагалі не підходити.

Що стосується інших нюансів, то карпатський буйвол, в цілому, менш вибагливий, ніж будь-яка інша молочна порода корів, його задовольняє проста, багата на клітковину їжа. Крім щоденного випасу, влітку одному дорослому буйволові необхідно кілька кілограмів зернових, буряк та морква. А взимку - більше 30 кг сіна, більше 5 кг каш і овочів в день. Є вимоги і по догляду за ними: щорічно їх потрібно двічі обробляти спеціальним розчином від кліщів, тримати в чистоті і порядку, і, звичайно, добре випасати. Збільшувати популяцію - завдання теж не з простих. Буйволи можуть отелитися тільки раз на 2 роки, адже виношують плід до 11 місяців!

А справжнє «еко-фермерство» починається саме з пасовищ, на яких буйволи годуються. Василь прагне зберегти екологічний баланс навколишнього середовища, тому всі поля тут нічим не обробляються, і підживлюються тільки органічним гноєм, який залишають буйволи. Господар, протягом дня, тримає їх в полі, і тільки ночувати веде у відведені для них приміщення. Саме тому буйволи і мають дуже корисне молоко, адже їх щодня вигулюють на свіжому повітрі і вони їдять поживну екологічно чисту траву. Те ж саме тут і в виробництві сиру - ніякої хімії!

Василь Шимон з гордістю розповідає: «Зараз ми робимо з буйволиного молока три види сиру. До нас приїжджають італійці і кажуть: це у вас моцарелла така?.. Я думаю, ще б пару років, і вони б у нас повчилися сири робити!».

 

Ферма Василя відкрита для кожного. Господар каже, що іноді буває до сотні відвідувачів в день. Хтось приїжджає купити поживне буйволине молоко або сир, а хтось приходить сюди, як у зоопарк. Для багатьох дітей з округи - це чи не єдина розвага. Тому що тут дійсно є на що подивитися. Крім буйволів, на фермі живуть ще й фазани, павичі, качки, вівці, кури, коні і олені.

 

Також увагу привертають страуси, за розведення яких в Україні останнім часом беруться все більше фермерів. Цікаво, що в сусідній Польщі існують вже понад 200 ферм з цими екзотичними птахами.

 

Справа в тому, що ця, на перший погляд, теплолюбна пташка - зовсім невибаглива і до помірного клімату звикає швидко, а про користь дієтичного м'яса і яєць - годі й розповідати.

 

Василь Шимон планує завести ще кілька видів птахів і тварин, але кого саме, каже - поки таємниця. Таким чином, поступово розширення ферми триває, що в свою чергу приваблює нових туристів в село і забезпечує більшу кількість робочих місць для місцевих. Єдине, на що нарікає господар: в Україні немає належної державної підтримки фермерів, що займаються розведенням рідкісних тварин. Чого не скажеш про Європу: в Болгарії, Італії, Румунії, в цих країнах є спеціальні програми для підтримки фермерів, які активно розводять буйволів. І там, за таких умов, поголів'я на деяких фермах досягає вже 500 тварин.

 

«Не вистачає підтримки від держави ... Важко нам зараз ... Хоча, Україна - це найперспективніша країна, де можна розвивати фермерство. Але справжній фермер повинен бути цілеспрямованим, працювати і працювати, і ще раз працювати. » - переконаний Василь Шимон.

 

Однак, фермер не засмучується. У його подальших планах чимало й соціальних ініціатив: зробити ферму ще більш привабливою для туристів, збільшити поголів'я буйволів, щоб отримувати ще більше цілющого молока і сиру, а також популяризувати місцевий фестиваль бринзи, який проходить тут щороку в травні за підтримки й самого Василя. Завдяки цій події сюди зі своєю продукцією з'їжджаються і інші фермери, сировари, а разом з ними, знову ж таки, долучаються і туристи, забезпечуючи регіону приплив додаткових коштів.

 

А ось серед найбільш амбітних мрій Василя Шимона - створити тут дитячий табір - "Маленький фермер". Перші кроки по реалізації проекту Василь уже зробив: підібрав порожні поруч адміністративні будівлі колишнього колгоспу і розробляє вже проект по перетворенню їх у справжній дитячий табір. Завдяки близькому розташуванню майбутнього табору, у дітей буде доступ і до еко-ферми, де їх навчатимуть, як поводити себе із птахами, тваринами і поратися по господарству. Як тільки проект буде готовий до запуску, Василь прагнутиме зробити його міжнародним, щоб діти з найближчих країн могли на такій фермі знайомитися зі своїми однолітками та разом доглядати звірят.

А поки, всіх гостей, туристів і журналістів Василь запрошує на свій традиційний фестиваль сиру, який (якщо знову не завадять карантин і локдаун) пройде за традицією в травні в селі Горінчово.

Над матеріалом працювали і побаченим надихались:
Денис Кушнарьов, Олесь Середицький, Лєна Бассе.
Report by Denys Kushnarov, Oles Seredytskyi, Lena Basse.

Контакти

daynight.tv

Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Підписатися

Hosting Ukraine

 

Поиск