КАННСЬКІ ТАЄМНИЦІ
 Що варто подивитися на цьогорічному Каннському кінофестивалі?

 

Від прощального польоту Тома Круза до режисерського занурення Крістен Стюарт — 78-й Каннський кінофестиваль обіцяє гламур, драму і безліч фатальних героїнь із характером.

Цьогоріч у Каннах багато гучних прем’єр — і ми говоримо не лише про червону доріжку. Серед найбільш очікуваних назв — Sound of Falling та The History of Sound — тобто, можна сказати, на цьому фестивалі ми не лише побачимо, а й почуємо багато «звуків».

А тепер — до суті. На Лазурному узбережжі, де навіть хмари не здатні приглушити блиск події, а червона доріжка має власну драматургію, Канни повертаються у своєму 78-му виданні — не обов’язково залиті сонцем, зате сповнені зірок і історій, яких нам так бракує. Програма цього року — це вибухова суміш легенд, бунтарів і дебютантів, які переписують правила кіномови. І за кулісами, й на екрані — справжнє кіно.

То на що ж варто звернути увагу між спалахами камер і келихами рожевого? Отже, офіційний банер вже розтягнуто, зірки вже прибувають на відкриття і ми починаємо!

 

🔥ОФІЦІЙНА ПРОГРАМА: 22 фільми — одна Золота пальмова гілка — і море амбіцій

Якби цього року у Канн був лейтмотив, то це була б одержимість мистецтвом. Від прокурорів у сталінському СРСР до шпигунів у пастельних костюмах, цьогорічна програма змагається на емоційному та естетичному рівнях. Подивитися все майже неможливо, саме тому ми обрали найкраще.

*Sound of Falling, реж. Маша Шилінскі, дебютувала з фільмом Dark Blue Girl, який показували на Берлінале. Її нова стрічка — амбітна спроба показати чотири покоління жінок через візуальну поезію, що розмиває межі часу й реальності. Це її перший вихід у головний конкурс Канн.

The History of Sound, реж. Олівер Германус, відомий за фільмом Living — адаптацією класичного Куросави з Біллом Наї, що принесла режисеру BAFTA-номінації. У своїй новій роботі він розповідає зворушливу історію двох молодих чоловіків, що закохуються на тлі Першої світової — з Джошем О’Коннором і Полом Мескалем в емоційних, стриманих ролях.

*The Mastermind, реж. Келлі Райхардт, відома своїм мінімалістичним підходом і проникливим зображенням повсякденного життя у фільмах Wendy and Lucy, First Cow та Showing Up (який також дебютував у Каннах). Цього разу вона звертається до теми мистецтва, ідентичності та політики через арт-детектив, що розгортається у воєнні часи. У ролях: Джош О’Коннор, Гебі Гоффманн, Джон Магаро та Хоуп Девіс — акторський склад, який ідеально створює делікатну рівновагу між інтелектом і емоцією, характерну для фільмів Райхардт.

Die, My Love, реж. Лінн Ремзі, з Дженніфер Лоуренс, Робертом Паттінсоном і Обрі Плаза — психологічна драма про жінку на межі, яка тонко балансує між коханням і божевіллям. Ремзі — одна з найоригінальніших британських режисерок, відома завдяки We Need to Talk About Kevin і You Were Never Really Here, за який вона отримала нагороду за найкращий сценарій у Каннах 2017-го. У новому фільмі, знятого за романом Аріани Гарвіц, вона знову занурюється у темну жіночу психіку, цього разу — за підтримки Мартіна Скорсезе як продюсера. Очікуємо кінематографічний вибух.

Eddington, реж. Арі Астер, із Хоакіном Феніксом, Еммою Стоун і Педро Паскалем — сучасний вестерн з характерним астерівським шаленством. Після шокуючого дебюту Hereditary, похмурої краси Midsommar і сюрреалістичного епосy Beau Is Afraid, Астер знову розширює межі жанру, цього разу — на просторах американського Заходу.

The Phoenician Scheme, реж. Вес Андерсон — шпигунська історія у стилі Уеса, з Бенісіо дель Торо, Скарлетт Йоганссон і Бенедиктом Камбербетчем. Сукні, шпигуни й симетрія. Багато хто з тих, хто вже встиг побачити стрічку, вважає її найкращою роботою Андерсона з часів The Grand Budapest Hotel.

Alpha, реж. Жулія Дюкурно, повертається після Titane, який приніс їй Золоту пальмову гілку у 2021-му та став одним із найсуперечливіших і найобговорюваніших фільмів десятиліття. У своєму новому фільмі вона занурюється в інтимніший світ — історію 13-річної дівчинки та татуювання, яке змінює хід її життя.

*Sentimental Value, реж. Йоахім Трієр, — продовжує свою "осло-трилогію", яка принесла йому світове визнання. Його The Worst Person in the World (2021) став не лише глядацьким хітом, а й здобув дві номінації на "Оскар". Трієр знову співпрацює з Ренате Рейнсве, актрисою, яка принесла Каннам нагороду за найкращу жіночу роль.

*The Secret Agent, реж. Клебер Мендонса Філью, став відомим світові завдяки Aquarius та Bacurau — останній виграв Приз журі у Каннах 2019-го. Цього разу він поєднує політичний трилер із соціальним коментарем, повертаючись у 1970-ті, у серце бразильської диктатури.

 Two Prosecutors, реж. Сергій Лозниця, — один із найвідоміших українських режисерів сучасності, що працює на межі ігрового та документального кіно. Його В тумані (2012) та Лагідна (2017) вже змагались за Золоту пальму. У новій стрічці — адаптації прози Георгія Демидова — Лозниця знову повертається до теми совісті та державного насильства.

Renoir, реж. Чіе Хаякава, дебютувала у Каннах із Plan 75 у секції Un Certain Regard, де стрічка зачепила аудиторію глибокою темою старіння в японському суспільстві. Її нова робота — більш особистий портрет юності, побудований на тиші, світлі та тонких емоціях.

✨ ПРЕМ’ЄРИ: Голлівуд на набережній

Так, вони не змагаються за Пальму, але спалахи на червоній доріжці — саме для них.

• Mission: Impossible – The Final Reckoning — Том Круз, можливо, востаннє рятує світ. Бюджет — $400 млн, ставки — ще вищі. Світові прем'єри вже крокують світом: Токіо, Лондон, Нью-Йорк і, звісно, Канни! Подивимось, чи пролетить тут авіація, як під час минулого приїзду Тома.
  
  
• Highest to Lowest, реж. Спайк Лі — Дензел Вашингтон, Ice Spice, A$AP Rocky, і ремейк Акіри Куросави в ритмі хіп-хопу. Музика + інтрига = must-see. Міцний дует двох легенд кіно!
  
  
• Honey, Don’t!, реж. Ітан Коен — Маргарет Куеллі у ролі зухвалої детективки в туфлях на підборах, Обрі Плаза — загадкова “MG”, а Кріс Еванс — харизматичний, але підозрілий священик. Прем’єра — опівнічна, як і належить.

🎥 НЕПЕВНИЙ ПОГЛЯД: Актори стають режисерами

Цьогоріч три великі зірки вперше сідають у режисерське крісло — і це не просто амбіція, це серйозний кінодебют.

• Крістен Стюарт, The Chronology of Water — поетична адаптація мемуарів Лідії Юкнавич. У головній ролі — Імоджен Путс. Біль, тіло, слово.
  
  
• Скарлетт Йоганссон, Eleanor the Great — душевна історія 90-річної жінки (грає Джун Сквібб), яка переїжджає до Нью-Йорка і відкриває свою правду. Ніжно й розумно.
• Гарріс Дікінсон, Urchin — соціальна драма про бездомного у Лондоні. Грубо, щиро, важливо.
  
  🏆Почесну Пальмову Гілку за внесок у кіно цього року отримає Роберт Де Ніро
  
  

 Україна в Каннах: війна, пам’ять і портрет лідера

Серед найбільш резонансних тем фестивалю — Україна. У 2025-му Канни не просто дають платформу українським голосам, а фіксують війну як моральну і художню реальність сучасності. Окрім художнього кіно, тут є місце й для реальності: цьогорічна програма включає три фільми про Україну, які розкривають війну не лише як геополітичний конфлікт, а як глибоко особисту, людську реальність.

• Zelensky, реж. Ів Жьолан, Ліза Вапне та Аріан Шемен — несподівано теплий і глибокий портрет Володимира Зеленського. Перед нами не стільки політик, скільки хлопець із радянського Кривого Рогу, що виріс на сцені КВН і став символом опору. Інтимна, майже театральна розповідь про людину, яку світ знає як президента.
• Notre Guerre, реж. Бернар-Анрі Леві та Марк Руссель — фінальна частина “українського квартету” Леві. Знята навесні 2025 року у Покровську та Сумах, стрічка фіксує щоденну реальність війни: обстріли, волонтерів, солдатів, цивільних. У центрі — не великі заяви, а погляди тих, хто залишився — і не зламався.
• 2000 метрів до Андріївки, реж. Мстислав Чернов — після 20 днів у Маріуполі лауреат "Оскара" знову на передовій. Разом із загоном ЗСУ він проходить крізь мінні поля, ліс і вогонь, аби звільнити село. Камера Чернова — не просто інструмент, а зброя правди.

Cannes 2025: Кінофестиваль перевтілень

Цьогорічний Канн — це сміливість і переосмислення. Вес Андерсон грається у шпигунів, Арі Астер — у ковбоїв, актори стають режисерами, а жінки нарешті беруть кермо сюжету в свої руки.

Тож, чи отримає новачок Золоту пальму? Чи знову Том Круз злетить над набережною? Чи буде Обрі Плаза лякати у підборах? І головне — чи витримає журі під головуванням Жюльєтт Бінош, яка поєднує акторську ніжність з безкомпромісною пристрастю до справжнього кіно?
Отже, Канни повернулися. І не просто як фестиваль — а як дзеркало того, чим хоче стати сучасне кіно. Якщо судити по цьогорічній програмі — воно хоче бути сміливим, дивним, ніжним, гучним і абсолютно неминучим.

Слідкуйте за оновленнями з Канн протягом фестивалю. Обіцяємо — буде не менш драматично, ніж на екрані.

Над матеріалом працювали: Лєна Бассе, Денис Кушнарьов, Олесь Середицький